Why do we have only 24 hours in a day, або як хтось встигає все, не вмираючи від недосипання

Випірнувши на мить з моря думок про «купу справ, купу справ», щоб вдихнути трохи повітря і не піти на дно, мабуть, варто зупинитись і подумати: а для чого я роблю це? Шукаючи відповідь на це запитання, головне-не дійти до думки «я нікому нічого не винен» і, врешті-решт, не дійти висновку, що «диванчик і серіальчик»-єдине, що справді приносить задоволення.  Найпростіше-кидатися в крайнощі, себто «або все, або нічого», і т.д… «комусь все, комусь нічого». Хтось зміг, хтось молодець, хтось не зупиниться на цьому, а в мене нічого не вийде. Можливо, саме зараз і варто перестати себе шкодувати, відкласти в сторону телефон із соцмережами, і навіть не зімкнути очей цієї ночі?